Дендрологічний парк "Веселі Боковеньки"
ім. М.Л.Давидова
с.Веселі Боковеньки, Гурівська територіальна громада, Кропивницький район, тел.: (067) 701 73 80
Однією із перлин Кіровоградської області є дендропарк “Веселі Боковеньки”. Ця пам’ятка садово-паркового мистецтва, що заснована в 1893 р., є справжньою окрасою степового краю. Головною композиційною віссю його є річка Боковенька і балка Скотувата, на яких створена система мальовничих ставків.
Засновником парку вважається відомий еколог Микола Давидов. Говорять, історія парку тісно пов’язана з трагічною історією кохання Миколи Давидова і Ганни Бурдзункевич – дочки сусідського поміщика. Колекція дендропарку на сьогоднішній день налічує близько 1000 видів дерев і чагарників. Тут зростає одне з найдавніших на Землі дерев – гінкго, залізне дерево, деревина якого тоне у воді. Окрім річки Боковеньки, в парку є три озера, в яких можна купатися, і водоспад. До речі, тут можна придбати саджанці декоративних пород, фундуків, горіхів.
Також вам розкажуть про історію створення парку, різновиди флори і фауни. Є всі умови для пікнікового відпочинку на березі ріки Боковенька, рибалки.
Орнітологічний заказник загальнодержавного значення "Деріївський"
с.Деріївка, Онуфріївська територіальна громада, тел.: (0523) 9 12 85, (097) 048 82 79
На березі Дніпродзержинського водосховища знаходиться одне з найживописніших місць степового краю – Деріївський орнітологічний заказник, де на вологих болотах в заплаві Дніпра та островах зустрічається ходуличник – рідкісний перелітний і гніздовий птах. Дане місце знаходиться неподалік сіл Дерївка та Куцеволівка. Обидва засновані в середині ХVIII ст. На території Куцеволіївської сільської ради багато місць пов’язаних з дніпровською переправою в роки Великої Вітчизняної війни, обеліски, братські могили, пам’ятні знаки , відвідування могили учасників кримської війни. На березі Дніпродзержинського водосховища знаходяться 7 баз відпочинку, які щороку готові прийняти відпочиваючих з усіх куточків країни.
Ландшафтний заказник місцевого значення
«Велика і мала Скелі»
с.Протопопівка, Приютівська територіальна громада, Олександрійський район, тел.: (098) 911 23 78, (093) 625 77 68
Знаходиться на території с. Протопопівка Приютівської територіальної громади Олександрійського району і займає площу 15 га. У другій половині 80 років на вищеназваній території працювала комісія науковців, які вивчали флору і фауну в заплаві річки Інгулець, брали проби води для проведення аналізів. За результатами досліду прийнято постанову Кабінету Міністрів про оголошення цієї зони – заповідною на якій представлені угрупуванням келерії гребінчастої, типчаку, ковили волосистої та багатьох видів рослин, які занесено до Червоної Книги України: астрагал шерстисто-квітковий та зозулинець болотний. Фауна цього району представлена багатьма видами тварин: вужі, ящірки, боривітри, куріпки, журавлі, лелеки, зозулі, ластівки, лиски і навіть черепахи.
На Протопопівській землі розташовано лікувальне озеро, яке знаходиться на території ландшафтного заказника «Велика і Мала Скелі. Привертає увагу перш за все не тільки мальовничістю ландшафту, а й унікальним по своїм лікувальним властивостям штучне озеро. Історія ж цього озера така. В 1936 році діяв кар’єр по видобутку цінного будівельного матеріалу – каменю. Якось після чергового вибуху, на поверхню потужно хлинула вода – чи то підземне море, чи, навіть океан. За 10 хвилин глибочезний кар’єр був заповнений водою вщерть. Підривники розкрили реліктове джерело води. Площа поверхні 1,5-2 га. Максимальна глибина 80 метрів. Є дрібна риба, раки. Хімічний аналіз показав це йодо-бромиста вода з родоном. Коли почалась Друга Світова війна, з перших же днів фашистської окупації, німці почали вивозити воду з озера до Німеччини. Емпіричним шляхом люди дійшли висновку, що озерна вода лікує хвороби опорно-рухової системи, остеохондроз, ревматизм, відкладення солей, захворювання шкіри. Тому приїздять туристи з різних міст сюди не тільки відпочивати, але й на лікування.
Джерело "Кам’яна криниця"
с. Кам’яна Криниця, Благовіщенська територіальна громада, Голованівський район, тел.: (05259) 2 25 54
Джерело “Кам’яна криниця” – гідрологічна пам’ятка місцевого значення створена у 1992 році. Площа гідрологічної пам’ятки становить 0,22 га. У 1973 році давній дубовий зруб криниці був замінений кам’яним, виготовленим із вірменського туфу. Джерело знаходиться на днищі старої балки. Нині біля джерела створена пам’ятка природи і до території, що охороняється, включено також ділянку заболоченого Днища балки.
Вознесенське джерело, м.Бобринець
м.Бобринець, Кропивницький район
Є на Бобринеччині, в краю степових доріг, дивовижна місцина на березі річки Бобринка, яку можна назвати перлиною, унікальним куточком природи, що вражає своєю самобутністю, красою та оповита серпанком містики.
Цю місцину деякі довгожителі Бобринця сьогодні називають величезним природним музеєм просто неба, давши їй назву Володимирівська балка. Бо тут є можливість ознайомитися з рідкісними експонатами: і геологічними, і ботанічними, і археологічними, і культурними. Вони переповідають нащадкам про диво, яке до сих пір зберегла природа на одній із скель: залишки слідів людської ноги, копита коня та крісла. Існує три версії легенди. За першою – ці сліди залишив монах, який йшов з Афонських гір і сів спочити та помолитися. Сила його молитви була настільки великою, що від неї й залишилися сліди. За другою – тут відпочивав давньоруський богатир-витязь, а третя говорить, що сам Господь посвятив ці місця. Таємничості додають і струмочки, що витікають зі скель. Отець Володимир Чутора нещодавно дав нове життя і освятив цілюще джерело, назвавши його “Вознесенське”. Таким чином, дещо відтворили його первісний вигляд. Микола Кравченко, бобринчанин розповідає, що колись джерело било фонтаном до 15 сантиметрів.
Геологічна пам`ятка природи "Каскади"
с.Злинка, Злинська територіальна громада, Новоукраїнський район, тел.:(05258) 5 19 76
Об’єкт розташований на території Маловисківського району, загальною площею 2,5 га у долині правої притоки р.Плетений Ташлик – р.Буки. Особливість урочища – каскад природних рівнинних водоспадів, висота яких 7 м. Ці водопади є поодиноким явищем в рівнинній Україні та на Придніпровській височині. Під каскадом відслоняються на денну поверхню великі брили нижньопротерозойських мігматів та гранітів, які утворилися млрд. років тому. Ці брили – частинки Українського щита – найдавнішої тектонічної структури України. На стінах гранітних брил і печер, нині затоплених водою, раніше можна було побачити загадкові знаки і письмена, які, можливо, були викарбувані скіфськими жерцями. Припускають, що в I тис. до н. е. ці брили і печери були скіфським святилищем.
Ландшафтний заказник загальнодержавного значення
"Монастирище"
с.Завтурове, Устинівська територіальна громада, Кропивницький район
Біля сіл Ганно-Требинівка та Завтурове, між якими знаходиться урочище, було знайдено поселення сабатинівської та черняхівської культури. Серед місцевих жителів побутують безліч легенд про цю таємничу місцину. Події в них датуються серединою ХІХ ст., періодом кріпацтва та колонізації центрально-українських земель російською імперією. Одна з них пов’язана з походженням назви урочища. За переказами місцевим паном Требинським на скелі була поселена дівчина-кріпачка, яка не хотіла вийти заміж за нелюба. Жила вона в невеликій халупі самотньо, як у монастирі. Звідси й назва Монастирище. Розповідають про печеру на тому острові, де сховані були давні скарби – чи то козацькі, чи то татарські. Вхід до неї десь згори на скелі прихований, а вихід знаходився під водою.
Інша легенда розповідає, що ще за кріпацтва біля острова знаходилась каторга для жінок-черниць, котрі, перебуваючи в різних православних монастирях, не втрималися перед гріхом перелюбства. Нібито через те, що то був незвичайний монастир і назвали це місце “Монастирище” з ненависті до тих черниць. В покарання за гріх, черниць змушували цілий день носити пеленою землю на вершину скелі.
Є гіпотеза походження місця ще в дохристиянські часи, в період заселення території уличами та праслов’янами – антами, що використовували скелю для ізоляції жінок, які відмовились брати шлюб або здійснили гріх перелюбства. Саме цей мотив є основним у поширених на Україні легендах про Дівич-гору. Ці легенди пов’язують з язичницьким минулим слов’ян, коли вагітних жінок, або тих хто довгий час не могли завагітніти, ізолювали на певний час в особливих місцях під наглядом жриць-віщунок. Тут ці жінки лікувалися травами, особливим енергетичним полем святого місця, здійснювали обряди культу родючості, метою яких було забезпечити збереження дитини до пологів або ж завагітніти. Урочище Монастирище на Інгулі могло бути такою Дівич-горою, де на певний час усамітнювались вагітні жінки.
Крім того, тут і нині мешкає степова гадюка-символ оберегу та плодючості у багатьох народів, у тому числі і слов’ян. Урочище і нині багате різноманітними рідкісними та лікарськими рослинами, якими лікують патології вагітності. Це деревій звичайний, подорожник, шпориш, кропива дводомна, а також звіробій, дикі коноплі, ромашка, астрагал, мати-й-мачуха та інші.
Ландшафтний заказник "Панські гори"
між м.Новомиргород та с. Костянтинівка, Новомиргородська територіальна громада, Новоукраїнський район
Заказник “Панські гори” знаходиться у долині річки Велика Вись. Площа його 8,1 га. Ділянка включає схил високого правого корінного берега річки та частину заплави. Територія заказника відрізняється розмаїттям рослинного покриву та екологічними умовами. На невеликих за площею стрімких схилах переважає степова рослинність: келерія гребінчаста, цмин пісковий, типчак, тимофіївка степова, пирій середній. Окрім злакових видів зустрічаються лучно-степові квітучі рослини, такі як конюшина гірська, пижмо звичайне, вероніки сиза та рання, гвоздика польова, волошка степова. Завдяки різнобарвності квітів цих рослин схили відрізняються своєю мальовничістю.
Визначним місцем “Панських гір” є природне джерело, вода якого була досліджена Українським НДІ Медичної реабілітації та курортології. Використовуючи джерельну воду налагоджено виробництво мінеральної води «Новомиргородська».
Гідрологічна пам'ятка природи "Болото "Чорний ліс" (озеро Чорне або Берестувате)
с.Богданівка, Дмитрівська територіальна громада, Кропивницький район, тел.: (05233) 7 31 17
Чорний ліс здавна вважають лісовою перлиною України. Саме тут знаходиться широковідоме у науці і загадкове за своїм походженням озеро Берестувате, або як назвали його в народі Чорне, яке з прилеглим до нього болотом “Чорний ліс” є гідрологічною пам’яткою природи. На території болота зосереджені сфагнові мохи, хвощі, папороті та різноманітна рослинність, що характерна для Полісся та інших регіонів України і навіть Кавказу і Тибету, а не для центральної України.
Озеро розташоване недалеко від Водяного у Чорному лісі. За що ж причислили озеро до найзагадковіших місць України ? Згадане Берестувате озеро має, принаймні так вважають, загальну площу 16 га. Але й досі мало хто може вказати точні кордони цього заказника, тому такий розбіг дає декому підстави для прихоплення окремих ділянок цієї заповідної території. Озеро має кілька таємниць. Одна з них – глибина озера, яке, як кажуть, не має дна! Неодноразові спроби виміряти успіху не принесли успіху. Існує версія про подвійне дно, перше з яких утворено гілками на опалим листям. Вода в озері дуже холодна, і має майже однакову температуру у всі пори року. Влітку вода в ньому дуже холодна, взимку воно ніколи не замерзає. А коли панує велика спека, то вона трохи прогрівається, але не глибше метра. Існують перекази, що озеро підземними каналами сполучається з рікою Інгул. А ще недалеко від озера знаходиться городище чорноліської культури, яке складається з трьох рядів валів, рвів та налічує навколо 265 курганів. За віком городища є ровесником давнього Риму. В ті часи коли ще нинішній ліс був степом, про що свідчать давні нори ховрахів знайдених при розкопках, тут існувало місто-фортеця з трьома лініями оборонних валів. Останні великі організовані розкопки велися на городищі ще в далекому 1949 році під керівництвом академіка Теленожкіна.
Кажуть, що колись поруч було ще одне озеро, яке з часом перетворилося в болото.
В навколишньому лісі домінують такі дерева, як граб звичайний та дуб череватий. Поблизу озера ростуть береза пухнаста, вільха клейка, іва попельнаста, різні папороті та осоки. В цій місцині трапляються і реліктові рослини: осока парвська, в’язіль стрункий, бруслина карликова. Зустрічаються шість видів орхідних рослин, тобто орхідей: любка дволиста, коручка морозниковидна, коручка темно-червона, гніздівка звичайна, зозулинець болотний та коручка болотна. Серед інших цікавих рослин, що зустрічають навколо озера є живокіст Бессера, росянка, що ловить мух, мускарин та інші.
Заповідне урочище "Сальківське"
с.Салькове, Гайворонська територіальна громада, Голованівський район
Заповідне урочище місцевого значення, розташоване в межах Гайворонської територіальної громади, Голованівського району, на південь від села Салькове. Площа 66,3 га. Створене у 1993 році.
Створено з метою збереження мальовничої ділянки вздовж річки Південний Буг з крутими кам’янистими схилами; місцями є невеликі скелі. У рослинному покриві переважають типчак, місцями — ковила волосиста, а також карагана кущова. Зростає сон лучний, занесений до Червоної книги України, і рідкісні в області півники карликові та аденофора лілієлиста. На скелях зростають кизильник чорноплодний, молодило руське, аспленій північний. На затінених скелях зростають рідкісні види папороті — багатоніжка проміжна, аспленій волосоподібний, пухирник ламкий, а на більш освітлених ділянках — півники угорські та півники злаколисті. По днищу балки (притока Південного Бугу) зростають вологолюбні види — мітлиця повзуча, м’ята водяна, комиш лісовий, герань болотна, оман високий. Є фрагменти липового лісу.
Цілюще джерело "Іванкова криниця"
с.Котовка, Гайворонська територіальна громада, Голованівський район
“Іванкова криниця” – гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення, площею понад два з половиною гектари. Тут б’є природнє мінеральне джерело, яке знаходиться у великій плескатій балці поблизу села Котовка Гайворонського району. Згідно лабораторних досліджень ця вода містить усі елементи таблиці Менделєєва, і особливо корисна при хворобах очей та хворобах шкіри. Хімічний аналіз показав, що вода багата на солі натрію, кальцію, калію, магнію, загальна мінералізація води становить 0,1-0,7 г/л.
Місце овіяне легендами, міфами та повір’ями, що на сьогоднішній день живуть в народі. А пов’язане це із цілющими властивостями води з джерела назва якого походить від імені парубка, що першим помітив і відчув на собі цю чудодійну силу. Ковток води з джерела наповнював парубка силою, міццю та неабияким здоров’ям казкового велетня. І покохав він молоду гарненьку панночку – дочку господаря, яка мала страшну і невиліковну на той час хворобу очей. Дівчинка мала дуже поганий зір, через що життя її було повне страждань. Єдиною втіхою для неї були прогулянки з Іванком, який водив її до цілющого джерела. Вмиваючись кожного дня чудодійною водою, дівчина відчула, як хвороба відступила. І нарешті панночка зцілилась повністю. Після цього випадку ніхто вже не сумнівався в Іванкових розповідях про неабиякі можливості з джерела, яке з того часу називають лише Іванковим.
Скільки років криниці ніхто не знає, але люди кажуть, що більше двохсот. За іншою легендою, колись у селі жив хлопчик Іван, який випасав худобу. Йому явилася Матір Божа і напилася води із кришталевого джерела, котре било з-під землі. Тож хлопчик облагородив джерело та обклав його камінням. За часів радянської влади голова колгоспу засипав джерело гноєм, але через деякий час у нього почала втрачати зір донька. Лікарі не могли допомогти, та чоловікові приснився сон, в якому Матір Божа наказала, аби дівчина промила очі водою із занедбаного джерела. Чоловік розчистив джерело, дитина зцілилася, а криниця і досі дарує воду всім, хто до неї приходить. “Іванкова криниця” у 2003 році була освячена єпископом Кіровоградським і Олександрійським Пантелеймоном. Біля неї побудована капличка. Вода має від природи цінні мінеральні та супутні елементи, які потребує організм людини щоденно.
Ландшафтно-орнітологічний заказник "Карпенків край"
с. Арсенівка, Мар’янівська територіальна громада, Новоукраїнський район
Територія заказника площею 250 га займає частину заплави та корінного берега р.Великої Висі. У природному відношенні територія заказника, розташованого на обох берегах Великої Висі.
На правому березі зберігся будинок, пов’язаний з сім’єю І.К. Карпенка – Карого. Неподалік від нього є виходи каменю на місці колишнього кар’єра. Вони вкриті типовою петрофітною рослинністю, в складі якої є ряд рідкісних специфічних видів – ковила волосиста, цибуля Пачоського, очиток Борисової /ендемік Придніпровської височини/. Ця ділянка дуже мальовнича і вдало доповнює природні комплекси заказника. Територія заказника в значній мірі зберегла природний стан, уособлює типові ландшафти цього краю.
Це мальовниче місце – батьківщина класика української літератури І.К. Карпенка–Карого. Частина заказника є філією Кіровоградського обласного краєзнавчого музею – музейно-природним заповідником “Тобілевичі”.
В селі Арсенівці встановлено пам’ятний знак І.К.Карпенку – Карому, є музейна кімната.
Ландшафтний заказник "Шумок"
За межами с. Великодрюкове в долині р. Бобринки (на захід від м.Бобринець), Бобринецька територіальна громада, Кропивницький район
Ландшафтний заказник загальнодержавного значення “Шумок” має площу у 20,1 га. Займає територію долини річки Бобринки з її багатим трав’яним покровом та мальовничими скелями і невеликими водоспадами на річці. Схили річкової долини вкриті лучно-степовою та степовою рослинністю, на гранітних відслоненнях зростає петрофітна рослинність. Ростуть рідкісні та малопоширені види: гвоздика бузька, ковила волосиста, белевалія сарматська, рястка Фішера, гадюча цибулька занедбана, аспленій північний, кизильник чорноплідний.